1/125, 1/500, 1/1000 с……… 34 місяці…….. 8 років 1 місяць ! Ось така, вона, витримка!

Щоб зрозуміти заголовок і про що йде мова, спершу пригадаймо, що ж таке витримка у фотографії? Витримка - це час, потрібний камері, щоб вловити світло і зробити фото або ж просто час, за який фотоапарат створює фотографію. Зазвичай він дуже короткий - маленькі частки секунди, тому витримка має саме таку одиницю виміру - наприклад, 2 с, 1 с, 1/125 с, 1/500 с.

Отже,  якщо ви пригадали стандартні значення витримки на фотокамері, тоді перейдемо до найцікавішого в сьогоднішній статті. Чи можете ви вписати в ряд стандартних значень витримку, наприклад, 1 рік, 2 роки, 5 років, 8 років? Зразу ж виникає питання: як таке може бути? Як камера може працювати кілька років?

 Цікаво, чи не так? Тоді зануримось в історію, не таку ж вже й давню!

 34 місяці

Німецький фотохудожник Міхаель Везелі (родом із Мюнхена, живе у Берліні, акінчив Мюнхенську академію образотворчих мистецтв, найбільш відомий своїми фотографіями, знятими на ультрадовгу витримку, автор кількох книг) знімає життя в одному кадрі - від фотографії квітки з тижневою витримкою до багаторічної архітектурної реконструкції.

Роботи Міхаеля Везелі – не просто фотографії на довгій витримці. Його знімки нескінченно довгі, час у них буквально консервується. На фотографіях минуле поєднується із сьогоденням, котлован та палі — з уже збудованим будинком. На створення одного кадру витрачаються місяці, а іноді — роки. Везелі немає учнів, лише кілька помічників, свої камери він збирає сам і технологію тримає в секреті.

Експерименти з довгою витримкою – від кількох тижнів до місяців – Міхаель Везелі розпочав у 1990-х. "Час - це для мене свого роду транспортний засіб, який доставляє мене до кінцевої мети: зображення", - розповідає він.

1997 року на Потсдамській площі в Берліні проводилася масштабна реконструкція будівлі Daimler-Chrysler. На ньому Везелі вперше випробував власну технологію зйомки: встановив камеру в точці з гарним оглядом та залишив її з відкритим затвором на 26 місяців. Протягом цього часу на площі велися будівельні роботи, її зовнішній вигляд кардинально змінювався, і всі ці зміни відображалися на одному кадрі. Об'єкти, що рухаються, злилися в примарний серпанок, а нерухомі, які добудовувалися або руйнувалися, напівпрозорими шарами напливали один на одного.

У 2001 році Везелі запросили до Нью-Йорка, щоб він так само зафіксував реконструкцію Музею сучасного мистецтва. Цього разу він використав уже вісім камер, встановивши їх у чотирьох точках по периметру площі, де проводились роботи. Тривалість зйомки склала рекордні 34 місяці: із серпня 2001 року до червня 2004-го. Придивившись та навчившись візуально розділяти шари, на цих знімках можна одночасно побачити і стару будівлю музею, і його оновлений варіант.

З фотографіями Міхаеля Везелі у відреставрованому Музеї сучасного мистецтва у 2004 році відбулася виставка «Open Shutter Projeсt 2001—2004». А пізніше Міхаель видав цілу книгу, присвячену цьому проекту.

 Фотографії площ-примар стали візитною карткою Везелі. Все, що відбувалося, знаходило відображення в кадрі: рух будівельних кранів, метушня людей, зростання нових будівель або знесення старих. Небо на фотографіях розкреслено широкими лініями - це траєкторія руху сонця, що змінює своє розташування з часом. Точніше, цими лініями можна простежити, як рухається Земля протягом календарного року.

Інформація взята з сайту:

https://birdinflight.com/ru/vdohnovenie/opyt/vremya-pokazyvaet-ultradlinnaya-vyderzhka-v-rabotah-mihaelya-vezeli.html

Витримка 8 років 1 місяць

В обсерваторії Бейфордбері при Університеті Хартфордшира виявили знімок із найдовшою витримкою в історії — вісім років та один місяць, повідомляє Vice. Фото було зроблено за допомогою звичайної пивної банки. Автором знімка виявилася колишня студентка університету Реджина Валкенборг, яка здобула ступінь магістра витончених мистецтв у 2012 році.

На фото зафіксовано 2 953 дугоподібні сліди сонця, яке постійно піднімалося та опускалося. У лівому кутку кадру видно купол найстарішого телескопа Бейфордбері. Знімок вирішили назвати "Дні на сонці".

Дівчина захопилася створенням зображень без застосування сучасних технологій і як камеру-обскуру використовувала банку з-під пива, вистелену фотопапером. Щоб зробити солографію - зйомку руху Сонця, вона проробила у світлонепроникній банці маленький отвір, який працює як об'єктив звичайної камери. Проходячи крізь нього, сонячні промені створюють перевернуте зображення на фотопапері. 2012-го Валкенборг помістила банку на один із телескопів в обсерваторії, і про пристрій забули до вересня цього року, поки його випадково не виявив технічний директор установи Девід Кемпбелл. Публіці фото представили згодом, на честь 50-річчя обсерваторії.

«Це неймовірний успіх, що фотографія залишилася недоторканою і Девід врятував її через стільки років. Я неодноразово пробувала цю техніку в обсерваторії, але знімки часто псувалися через вологість, а фотопапір скручувався. Я не збиралася робити кадр із такою витримкою і щиро здивована, що він уцілів», — каже Реджіна.

Інформація взята з сайту: https://birdinflight.com/ru/novosti/in-england-found-the-photo-with-longest-exposure.html