1/125, 1/500, 1/1000 с……… 34 місяці…….. 8 років 1 місяць ! Ось така, вона, витримка!
Щоб зрозуміти заголовок і про що йде
мова, спершу пригадаймо, що ж таке витримка у фотографії? Витримка - це час,
потрібний камері, щоб вловити світло і зробити фото або ж просто час, за який
фотоапарат створює фотографію. Зазвичай він дуже короткий -
маленькі частки секунди, тому витримка має саме таку одиницю виміру -
наприклад, 2 с, 1 с, 1/125 с, 1/500 с.
Отже, якщо ви
пригадали стандартні значення витримки на фотокамері, тоді перейдемо до
найцікавішого в сьогоднішній статті. Чи можете ви вписати в ряд стандартних
значень витримку, наприклад, 1 рік, 2 роки, 5 років, 8 років? Зразу ж виникає
питання: як таке може бути? Як камера може працювати кілька років?
Цікаво, чи не так? Тоді зануримось в історію, не таку ж вже
й давню!
34 місяці
Німецький фотохудожник Міхаель Везелі (родом
із Мюнхена, живе у Берліні, акінчив Мюнхенську академію образотворчих мистецтв,
найбільш відомий своїми фотографіями, знятими на ультрадовгу витримку, автор кількох
книг) знімає життя в одному кадрі - від фотографії квітки з
тижневою витримкою до багаторічної архітектурної реконструкції.
Роботи Міхаеля Везелі – не просто фотографії на довгій
витримці. Його знімки нескінченно довгі, час у них буквально консервується. На
фотографіях минуле поєднується із сьогоденням, котлован та палі — з уже
збудованим будинком. На створення одного кадру витрачаються місяці, а іноді —
роки. Везелі немає учнів, лише кілька помічників, свої камери він збирає сам і
технологію тримає в секреті.
Експерименти з довгою витримкою – від кількох тижнів до
місяців – Міхаель Везелі розпочав у 1990-х. "Час - це для мене свого роду
транспортний засіб, який доставляє мене до кінцевої мети: зображення", -
розповідає він.
1997 року на Потсдамській площі в Берліні проводилася
масштабна реконструкція будівлі Daimler-Chrysler. На ньому Везелі вперше
випробував власну технологію зйомки: встановив камеру в точці з гарним оглядом
та залишив її з відкритим затвором на 26 місяців. Протягом цього часу на площі
велися будівельні роботи, її зовнішній вигляд кардинально змінювався, і всі ці
зміни відображалися на одному кадрі. Об'єкти, що рухаються, злилися в примарний
серпанок, а нерухомі, які добудовувалися або руйнувалися, напівпрозорими шарами
напливали один на одного.
У 2001 році Везелі запросили до Нью-Йорка, щоб він так само
зафіксував реконструкцію Музею сучасного мистецтва. Цього разу він використав
уже вісім камер, встановивши їх у чотирьох точках по периметру площі, де
проводились роботи. Тривалість зйомки склала рекордні 34 місяці: із серпня 2001
року до червня 2004-го. Придивившись та навчившись візуально розділяти шари, на
цих знімках можна одночасно побачити і стару будівлю музею, і його оновлений
варіант.
З фотографіями Міхаеля Везелі у відреставрованому Музеї
сучасного мистецтва у 2004 році відбулася виставка «Open Shutter Projeсt
2001—2004». А пізніше Міхаель видав цілу книгу, присвячену цьому проекту.
Фотографії площ-примар стали візитною карткою Везелі. Все, що
відбувалося, знаходило відображення в кадрі: рух будівельних кранів, метушня
людей, зростання нових будівель або знесення старих. Небо на фотографіях
розкреслено широкими лініями - це траєкторія руху сонця, що змінює своє
розташування з часом. Точніше, цими лініями можна простежити, як рухається
Земля протягом календарного року.
Інформація взята з сайту:
https://birdinflight.com/ru/vdohnovenie/opyt/vremya-pokazyvaet-ultradlinnaya-vyderzhka-v-rabotah-mihaelya-vezeli.html
Витримка 8
років 1 місяць
В обсерваторії Бейфордбері при
Університеті Хартфордшира виявили знімок із найдовшою витримкою в історії —
вісім років та один місяць, повідомляє Vice. Фото було
зроблено за допомогою звичайної пивної банки. Автором знімка виявилася колишня
студентка університету Реджина Валкенборг, яка здобула ступінь магістра
витончених мистецтв у 2012 році.
На фото зафіксовано 2 953 дугоподібні сліди сонця, яке
постійно піднімалося та опускалося. У лівому кутку кадру видно купол
найстарішого телескопа Бейфордбері. Знімок вирішили назвати "Дні на
сонці".
Дівчина захопилася створенням зображень без застосування
сучасних технологій і як камеру-обскуру використовувала банку з-під пива,
вистелену фотопапером. Щоб зробити солографію - зйомку руху Сонця, вона
проробила у світлонепроникній банці маленький отвір, який працює як об'єктив
звичайної камери. Проходячи крізь нього, сонячні промені створюють перевернуте
зображення на фотопапері. 2012-го Валкенборг помістила банку на один із
телескопів в обсерваторії, і про пристрій забули до вересня цього року, поки
його випадково не виявив технічний директор установи Девід Кемпбелл. Публіці
фото представили згодом, на честь 50-річчя обсерваторії.
«Це неймовірний успіх, що фотографія залишилася недоторканою
і Девід врятував її через стільки років. Я неодноразово пробувала цю техніку в
обсерваторії, але знімки часто псувалися через вологість, а фотопапір
скручувався. Я не збиралася робити кадр із такою витримкою і щиро здивована, що
він уцілів», — каже Реджіна.
Інформація взята з сайту: https://birdinflight.com/ru/novosti/in-england-found-the-photo-with-longest-exposure.html
